Аліменти на одного із подружжя: таке можливо?

04.09.2015статті


Сьогодні слово «аліменти», як правило, асоціюється виключно з утриманням дітей. Однак таке уявлення є стереотипним і не відповідає у повній мірі чинному законодавству. Насправді, законодавство передбачає і випадки, коли один із подружжя має право на утримання зі сторони іншого із подружжя. Такою особою може бути як чоловік, так і дружина.

 

Умовно такі випадки можна поділити на дві групи: 1) не пов’язані з утриманням дитини; 2) пов’язані з утриманням дитини. Далі в цій статті ми розповімо детальніше про кожен із випадків і дамо поради щодо стягнення таких аліментів.

 

Розпочнімо із випадків, коли у одного із подружжя виникатиме право на аліменти, незалежно від наявності дитини. В такому разі, дружина, чоловік, які перебувають у шлюбі, матимуть право на утримання, за сукупністю наступних умов:

1. Непрацездатність: досягнення пенсійного віку (на сьогодні – 60 років, якщо не йдеться про пенсії за віком на пільгових умовах) або інвалідність.

2. Потреба у матеріальній допомозі: заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму або нормального існування особи.

3. Можливість другого з подружжя надавати відповідну допомогу.

Звертаємо увагу, що існування всіх трьох умов одночасно є обов’язковим для отримання аліментів, що неодноразово підтверджувалось і судовою практикою. При цьому відразу застерігаємо, що судами не розглядається отримання другим із подружжя високого доходу як 100 % показник можливості надавати матеріальну допомогу. Для визначення відповідної можливості у платника аліментів на практиці враховуються: наявні у нього грошові зобов’язання, інші істотні обставини, що мають або мали місце. Так, однією із найчастіших підстав для відмови у задоволенні позову є необхідність відповідачем утримувати дітей, батьків, внаслідок чого останній не має фінансової можливості надавати ще і кошти для утримання другого із подружжя. В свою чергу до істотних обставин, виходячи із судової практики, можна як приклад віднести ситуацію коли за кошти чоловіка (батька) дитина здобувала вищу освіту протягом шести років, через що в подальшому дружині було відмовлено в утриманні.

 

Водночас слід відзначити, що правом на аліменти може скористатись не тільки один із подружжя, а й колишнє подружжя, тобто після розлучення. Зокрема, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. У той же час, якщо колишні дружина, чоловік потребує утримання, у зв’язку з тим, що її/його інвалідність була результатом протиправної поведінки іншого з подружжя, то така особа набуває право на отримання аліментів і після спливу одного року від дня розірвання шлюбу. Окрім цього, якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вони матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

 

Законодавством також передбачається один специфічний випадок, коли особа має право на утримання – це коли у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду. У такому випадку право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу надається одному із подружжя протягом трьох років навіть, якщо він є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Так, у судовій практиці був випадок задоволення позовних вимог і присудження аліментів колишній дружині на підставі того, що дружина не мала можливості отримати вищу освіту і відповідно працювати за спеціальністю, оскільки чоловік їй заборонив навчатися і остання займалась вихованням трьох дітей і домашнім господарством.

 

Говорячи про аліменти на утримання одного із подружжя, обов’язково потрібно зазначити, і про обмеження у реалізації такого права. Сімейним кодексом України встановлено, що права на утримання не має той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом, а також той, хто негідно поводився у шлюбних відносинах. Відразу попереджаємо, що останнє обмеження є оціночним і може розглядатися судами по-різному. Найчастіше у судовій практиці зустрічаються такі випадки, які розцінюються як негідне поводження у шлюбі,: зрада, зловживання алкогольними напоями, насильство, яке застосовувалось до одного із подружжя або їх дітей. Наприклад, в одній із справ було відмовлено у задоволенні позову чоловікові, оскільки показаннями свідків було підтверджено, що дружина постійно ходила у синцях, а подекуди залишалась із дітьми ночувати у дитячому садочку, щоб уникнути фізичного насильства над нею і дітьми.

Слід відзначити, що законодавством встановлені випадки, коли навіть при наявності усіх вказаних умов, позивачу буде відмовлено. Таке можливо у разі наявності хоча б однієї із наступних умов:

1. Подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час.

2. Непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину.

3. Непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу.

4. Одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Вказані випадки позбавляють можливості вимагати аліменти, але їх наявність, в свою чергу, повинна бути доказати у суді та сторона, що не бажатиме їх сплачувати.

 

Розглянувши першу групу випадків, за наявності яких один із подружжя має право на аліменти, пропонуємо перейти до другої, яка пов’язана з утриманням дитини. Законодавством передбачено, що:

  1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності незалежно від того, перебувають вони у шлюбі, чи шлюб розірвано.
  2. Дружина, чоловік, з якою проживає дитина, має право на утримання до досягнення дитиною трьох років.
  3. Дружина, чоловік, з якою проживає дитина, яка має вади фізичного або психічного розвитку, має право на утримання до досягнення дитиною шести років.
  4. Дружина, чоловік, з якою проживає дитина-інвалід, яка не може обходитись без постійного стороннього догляду, і який/яка опікується нею, має право на утримання.

При цьому, звертаємо увагу, що у передбачених вище ситуаціях, матеріальний стан особи, а також те, чи вона працює, немає ніякого значення. Ключовим у даному разі є тільки можливість іншого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

 

Підсумовуючи зазначене, можна зробити висновок, що законодавством встановлено дві групи випадків, за наявності яких один із подружжя має право на утримання, в залежності від того, пов’язані аліменти з дітьми чи ні. Якщо право на аліменти не обумовлено утриманням дитини, то дружина, чоловік можуть ним скористатись як під час перебуванням у шлюбі, так і після його розірвання. При цьому, звертаючись до суду, необхідно, перш за все, для себе визначити, чи наявні обмеження у реалізації відповідного права, інакше відмова у задоволенні позову або задоволення його частково може стати неприємною несподіванкою. Якщо ж право на аліменти обумовлено утриманням дитини, то для дружини, чоловіка у даному разі ключовим є тільки можливість другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.